|
Цікаву інформацію Ви подали.Корисно знати,що на нашій Україні є такі чудові місця якими можна гордитися,які потрібно вивчати ,памятати.
3 травня 2011
(1380 року заснування, 1.1 мешканців)
Гусятинський р-н, на р. Слобідка, у мальовничій
місцевості. Посередині села, на витягнутому плато на пагорбі, що з трьох
сторін обмиває річечка, височіє замок-корабель (1640-ті). Його
сірі кам'яні стіни сходяться під гострим кутом, підсилюючи асоціації з
морським лайнером. На жаль, не збереглася південно-східна частина
твердині. Але основний оборонний вузол, розташований у північно-західній
частині, зберігся дотепер. Любителі старовини із задоволенням
ознайомляться із залишками казематних укріплень і житлових приміщень у
цій частині форпосту. Можна пробратися й у незвичайну двоярусну дозорну
вежу: усередині вона трикутна в плані, а зовні - закруглена. На руїнах
в'їзних воріт видніється велика таблиця, дрібно засіяна латиницею.
Пам'ятна таблиця оповідає про історію Сидорівського замку...
На протилежному пагорбі височіє унікальний Благовіщенський костел (1730-41),
побудований магнатами Калиновськиш У вигляді родового герба
'Калинова' (стріла і дві зірки). Початковий план святині, створений
кам'янецьким старостою і видатним архітектором Яком де Вітте (1730),
зберігається у Львівській бібліотеці Оссолінеум. Планування костелу й
справді незвичайне: вузька пресвітерія, що закінчується гострою апсидою з
увігнутими бічними гранями, а дві вежі на західному фасаді мають
п'ятикутний нижній об'єм. Храмом колись опікувалися
домініканці-обсерванти. У костелі, де богослужіння відбуваються тільки у
великі католицькі свята, зберігся кістяк старого органа і різьблені
вівтарі. Є церква св. Миколи (XVIII ст.). На старому цвинтарі
Сидорова видніється гігантських розмірів склеп баронів Пайгертів,
останніх володарів Сидорова, які жили тут до 1939р. Серед них
відомий польський поет Юзеф Пайгерт. Місце, де був маєток
Пайгертів, можна розпізнати тільки по старому мосту і залишках підвалів
на полі біля сучасних ферм.
13 лютого 2010
![](<a target=_blank href="http://www.castles.com.ua/fileadmin/images/layout/subh.gif) http://www.castles.c... border='0'> | А ЩО ЩЕ? ПАЙГЕРТИ |
![](<a target=_blank href="http://www.castles.com.ua/clear.gif){kind=spacer} http://www.castles.c... border='0' width='1' height='1'> | |
Дещо є. На полі поблизу ферм погляд перечіпляється за муровану
стару кладку. Так і є - перед нами древній міст через давно пересохший
ставок. Сюдою колись бруківка вела до маєтку власників села, родини
Пайгертів. Поруч на полі видни входи в пивниці та підземелля - все, що
залишилося від господарських приміщень колишніх поміщиків.
Недалеко
від костелу - охайний греко-католицький храм з гарним кованим хрестом на
бані.
В якийсь з чергових приїздів в село я помітила ще щось цікаве
в Сидорові: я дослідила - пожаливши всі ноги аж по шорти кропивою -
старий цвинтар недалеко від в'їзду до села. Склепу Пайгертів може
заздрити половина 'жителів' Личаківського цвинтаря! Розміри вражають.
Гармонія форми - теж.
Вас вже цікавить, як сюди потрапити?
Розказую. Доїзд до села по трасі Гусятин – Пробіжна (через с. Суходол),
до повороту “Сидорів” (це кілометрів 8 від Гусятина). Жителі
Хмельниччини, не довіряйте мапі, за якою в це село можна потрапити через
Шидлівці, зекономивши до 20 км. - в Шидлівцях НЕМАЄ моста, лише кладка.
Хіба, якщо ви подорожуєте трактором, то можете тут форсувати мілкенький
Збруч…
Щоб дослідити цю сторінку історії поселення, потрібно
ознайомитися з однією з глав титанічної праці польського вченого Романа
Автаназі, присвячену Сидорову та його останнім власникам. Отже
(фрагменти):
'Сидорів, що входив до складу
гусятинських маєтностей, принаймі від середини 18 ст. належав до
могутньої родини Калиновських гербу Калина. Марцін Калиновський
(близько 1605-1652), чернігівський воєвода, польний коронний гетьман,
одружений з княгинею Хеленою Корецькою, збудував в Сидорові
мурований замок оборонно-резиденційний. Схожий звів також в Гусятині.
(...)
Наступним власником Сидорова був син Марціна, Людвік
Калиновський, вішницький староста. Він двічі одружувався: спочатку з
Зофією Потоцькою, а після неї з Ельжбєтою Понінською. У 1770 р. після
смерті батька три його дочки поділили спадок, що їм дістався. Сидорів
отримала дочка від першого шлюбу Текла Калиновська, жінка Антонія
Бєльського гербу Єліта (помер в 1789 р.), придворного коронного
ловчого. Бєльські мали лише дві дочки. Сидорів дістався Анєлі (1767 -
1832), одруженій з Ігнацієм Мячинським (1760 - 1809). Скоріше всьго,
далі маєток був проданий Францішку Коритовському (1763 - 1833), власнику
між іншим http://www.castles.c...>Тернополя
та http://www.castles.c...>Плотичи. Від
нього (...) купив Сидорів Ігнацій Пайгерт (помер в 1774 р.). На
той час сидорівський ключ займав поверхню близько 10 000 австрійських
моргів.
Пайгерти, згідно родинним переказам, походили з Курляндії з
місцевих кавалерів. Після секуляризації Прусії оселилися в селі. Одна з
гілок цієї родини, використовуючи баронський титул, зрусифікувалася.
Інша гілка прибула до Польщі за панування Вазів'.
Ігнацій
Пайгерт розділив сидорівський ключ поміж своїми синами: Юзефом
Каласантем (1799 - 1871), поетом, художником та бібліофілом, і Антонієм.
Пізніше Сидорів дістався Юзефу Каласанту Пайгерту, а потім його отримав
у спадок його син Адам (1829 - 1872), також поет та перекладач. Частину
маєтку отримала також дочка, Людвіка Дзєржковська. Пізніше Сидорів
купив Корнель Пайгерт (1868 - 1936), економіст, посол Галицького
Сейму. Близько 1890 року Сидорівський маєток складався вже з 2452
моргів. Останнім власником цього місця, аж до вересня 1939 р. був син
Корнеля - Юзеф Пайгерт молодший (1891 - 1962).
Пайгерти
застали вже руїни замку Калиновських, які не піддавалися відбудові.
Добре вже, що власники села не дали розібрати цю прикрасу сільського
пейзажу на каміння.
Близько 1840 року Юзеф Пайгерт старший збудував в
Сидорові новий двір, що став родинним гніздом для всіх наступних
власників села. Палац і палацом назвати було важко, тсак скромно він
виглядав. Щоправда, колонада над входом була, куди ж без неї. Але жодних
інших прикрас! Зате з східного боку будинок мав велику терасу з
балюстрадою, яка влітку втопала в квітах.
Покої палацу були
оздоблені шпалерами або вибілені, з паркетними підлогами та кахляними
різнокольоровими печами. Через портик можна було увійти до освітленого
широкими скляними дверима передпокою. Звідти праворуч містилася велика
їдальня, біля неї - кімната для гостей. Остання, наріжна кімната,
слугувала креденсом. З лівого боку будинку знаходилися салонік, за ним
великий салон і кутовий кабінет-бібліотека. 9 приміщень з боку саду
слугували житловими та господарськими кімнатами. Тільки в наріжному
південно-східному покої була ще одна частина бібліотеки.
Крім
бідермаєрівського меблевого гарнітуру, який стояв у малому салоні, та
схожего у великому, який називали 'салоном Луї Філіппа', у
сидорівському дворі не було давніх меблів. Найбільшу вартість мала
бібліотека, створена Юзефом Каласантом Пайгертом старшим, що
нараховувала кілька тисяч томів. Книгозбірню збагачував й син Адам та
його діти.
Двір ховався в величезному саду, що зовсім не був схожим
на парк, зоча й мав фонтан перед будинком. Рів, що біг паралельно
фронтальному фасаду, відділяв газон від городу, розбитого на давньому
ставищі. Саме тут, я так розумію, я й знайшла залишки старого мосту.
Навколо буяли квітами клумби - аж до білої мурованої в'їздної брами.
Власне
пейзажний парк простягався зі сходу від під'їздної дороги. Звичайні для
наших широкт дерева та завезені з теплих країн екзотичні рослини
сплітали свої крони з банальними яблунями та вишнями. Тут все дихало
симбіозом та гармонією. Парк як мереживо перетинали стежки та стежинки,
що розбігалися вусібіч: до теплиці, до оранжереї з екзотами, до
палацу...
Все, що залишилося в селі на пам'ять від колишніх
власників - глибокі пивниці на полі та розкішний мавзолей на старому
зарослому кущами цвинтарі. Навіть тут власники Сидорова возвеличили себе
та свій статус: навколо гробівця чимало показних склепів та прикрашених
статуями поховань, але всі вони неначе зменшуються в розмірах при
погляді на цей посметрий дім в стилі класицизму.
http://www.castles.c... width='1'>
13 лютого 2010
Си?дорівський за?мок розташований в селі http://uk.wikipedia.... title='Сидорів'>Сидорів, приблизно сімома кілометрами південніше районного центру http://uk.wikipedia.... title='Гусятин'>Гусятин http://uk.wikipedia.... title='Тернопільська область'>Тернопільської області. Він стоїть на високому пагорбі, що омивається з трьох боків річкою. Побудовано http://uk.wikipedia.... title='Замок (споруда)'>замок з пісковику та вапняку в 40-х роках http://uk.wikipedia.... title='XVII' class='mw-redirect'>XVII століття Марціном Калиновським з відомої та могутньої на той час родини Калиновських. Замок мав 7 http://uk.wikipedia.... title='Вежа'>веж і досить витягнуту з півночі на південь форму. Довжина замку з півдня на північ 178 метрів, а з заходу на схід лише 30 метрів. Замок був сильно пошкоджений під час турецької навали http://uk.wikipedia.... title='1672'>1672 року, потім відновлювався, але вже с початком http://uk.wikipedia.... title='XVIII' class='mw-redirect'>XVIII століття втратив своє оборонне значення, занепав і потроху руйнувався аж до наших часів.
Південно-східна частина замку повністю зруйнована. Найкраще збереглась північна частина замку, де домінує двоярусна трикутна в плані та дещо закруглена ззовні дозорна башта. В стіни, що йдуть з обох боків від дозорної башти, вбудовані дві напівкруглі двоярусні бастії. Також збереглася в напівзруйнованому стані південна напівкругла двоярусна бастія з в'їздною аркою та контрфорсами.
13 лютого 2010
|
| Закрити |
